Майстерня

Зографос

бібліотека контакти

Енкаустика


     Техніка енкаустики застосовувалась в третьому тисячолітті в Давньому Єгипті, у 5-6 ст. до н. е. в античній Греції, Давньому Римі і Візантійській імперії З ХІІ ст. енкаустику як техніку не застосовують. У середні віки, в епоху Відродження застосування воску сильно змінилось. У ХVІІІ ст. стали комбінувати віск з олією, що твердне, і олійними копаловими лаками. У наш час віск став компонентом темпер і лаків для картин.
     З доби еллінізму і дійшли давні зразки енкаустичних портретів. Вони викоритовувались для створення надгробних портретів і відрізнялися надзвичайною довготривалістю. Енкаустичні портрети були знайдені в оазі Фаюм. Пізніше їх знайшли і в інших місцях (в некрополях єгипетського Мемфісу, Філадельфії, Панополі, марина Ель-Амалейни, Фівах та ін.) Але назва Фаюмські закріпилася за усією купою портретів . Для виготовлення фаюмських портретів використовували тонкі дощечкі з деревини своєї місцевості(платан, смоква, тис) або закордонних(сосна, ялина, ліванський кедр, кипарис, дуб). Використовували фарби різної густоти (від загуслих до рідких). Мазки на обличчях шліфували, але залишали світові бліки (пробіли). Волосся виписували рідкими фарбами і не затирали мазків. Це справляло враження достовірних зачісок. Вінки були звичайним атрибутом грецьких поховань. Тому на головах фаюмських портретів вінки, в тому числі золоті. Для них використовували сусальне золото. Іноді золотом викладали і тло портретів, що робило їх розкішними і схожими на тло ікон.
     Пізніше використовували так звану воскову темперу (фарби з воском і домішками яєчного жовтку). Повехня цих портретів не така блискуча, як на портретах суто енкаустичних. Серед фаюмських портретів люди різного віку(від дітей до старих). Але майстерність виконання портретів зробила їх уславленим надбанням світового мистецтва.
     До нашого часу дійшло замало античних фресок та стінописів. Частково цей дефіцит заповнюють енкаустичні портрети Фаюма. Подальший розвиток цього мистецтва пов’язаний з утвердженням християнства у Візантійській імперії та зародженням нового виду станкового малярства - ікони. Утім, з XII ст. енкаустику поступово витіснили спочатку темперний, а згодом - олійний живопис. Нове зацікавлення технікою припадає на кінець XIX-початок XX ст. Наприкінці 1960-х - початку 1970-х років у цій техніці починають працювати відомі львівські художники Микола Кристопчук та Микола Андрущенко.
     Техніка енкаустика - найважча техніка живопису, і немає такого широкого застосування як олія чи темпера, але має особливу красу і привабливість. Фарби на основі воску стійкі і довговічні, вони мають легке просвічування і бархатистість, міцний зв'язок з шарами, який не слабшає з роками.

Бойко Ганна
  © Майстерня ЗОГРАФОС 2009 - 2015.