Майстерня

Зографос

бібліотека контакти

Іконопис

     Про велику значимість та вшанування, яке віддаємо іконі, як потребі присутності Бога у нашому житті, свідчить велика чисельність композицій, на релігійну тематику, створених людством протягом усього часу існування християнської традиції. Ікона є зображенням символічним , тому все в ній виступає, як символ – графічне зображення, жести, предмети, колір. В іконі людина не є суб'єктом ідеальної краси, як у світському, класичному чи ренесансному мистецтві. Натомість східна іконографія старається „одухотворити” людину й світ. Ікони, хоч вони матеріальні, є немов посланцями надприродного світу. Значення та зміст ікони, як і в притчах Ісуса Христа, –частково прихований. Як і причту, ікону також можна сприйняти лише поверхнево: гарну сцену в іконі, сюжет у причті. Але щоб сприйняти її духовний, богословський зміст, треба мати добру волю, віру і бути близько Христа – як це було з апостолами та учнями.

Технології виготовлення

     Технологічна частина виконання ікони включає підготовку матеріалу для написання, підготовку основи, накладання левкасу на дошку, шліфування та золочення, техніка виконання живопису яєчною темперою, лакування.
     В умовах сучасного суспільства підготовка основи під ікону сприяє використанню різних замінників дошки. Мною було застосовано МДФ. Традиційно найкращим матеріалом під іконопис вважається липова дошка. Перед ґрунтуванням дошки її лицьову сторону слід процарапати. Це вимагає дуже гладка поверхня основи, для кращого зчеплення з паволокою та левкасом. Для подальшого оброблення дошки слід приготувати клей. Звичайно використовують клеї тваринного походження : столярний, желатиновий, рибний.
     Столярний клей утворюється з виварених кісток, шкіри, сухожилля і т. п. Він буває різних сортів і найменувань: шкіряний, міздровий, кістковий, столярний, гранульований - різновидність столярного клею. Всі вони різні за своїми клейовими та еластичними якостями. Іконописці минулого надавали перевагу для ґрунтовки міздровим клеєм, відрізнявшийся особливою міцністю і білизною.
     Для проклейки використовують 5 % розчин мездрового клею. Клей наноситься відносно гарячим широким флейцом на лицеву поверхню дошки так, щоб дошка добре просочилась і закріпилась. Проклеюють одночасно і торці основи, оскільки вологість проникає в дошку головним чином через торці. Після проклейки дошка повинна просохнути. Час висихання залежить від температури і вологості приміщення, в якому проводиться робота . Після просихання на дошку наклеюється паволока, яка запобігає майбутньому розтріскуванню деревини та ґрунту. Полотно вимочують в 15 % процентному розчині міздрового клею. За розміром дошки вирізують кусок полотна . Паволоку занурюють в клейовий розчин на 1 – 2 години для кращого проникнення клею. Згодом розчином гарячого клею проклеюють дошку, тканину злегка віджимають і наклеюють на основу, розгладжуючи і залишають просохнути. При цьому не слід сильно натягувати паволоку, після висихання тканина має особливість звужуватись і може відстати від дошки утворюючи під собою порожнє місце.

  • Накладання левкасу на дошку:

  •      Ґрунт ( левкас ) виготовляється і наноситься таким чином. В розчин клею міцністю 10 – 8 % ( 1 частина клею на 5 частин води ) висипається крейда в такій кількості, щоб добре розмішавши вийшла рідка маса . На дошку вона наноситься широким пензлем і трохи притирається рукою, щоб левкас заповнив всі отвори тканини. Потім в розчин, що залишився добавляють крейди і ґрунт стає густішим у вигляді сметани, котра наноситься на дошку після попереднього шару добре просохлого. При накладанні другого шару левкасу використовується шпатель , яким розрівнюють поверхню дошки. Чим найтонше нанесений левкас тим є менша можливість для його розтріскання. Ґрунт нанесений товстим шаром має властивість до тріскання. Наносячи ґрунт не слід надавлювати і розтирати його для кращої рівності шару. Це приводить до розмокання нижнього шару і зняття його. Вирівнювання буде проводитись після нанесення всіх шарів. Слід наносити шпателем ґрунт 3 – 4 шари. Щоб останній наносився рівно, рекомендується останні два шари обробляти наждаком або пемзою. Кількість грунта потрібно зготувати з таким розрахунком, щоб вистачило його до кінця роботи. Не можна готувати інший ґрунт і наносити на попередній, оскільки приготований левкас може становити інші співвідношення клею, що призведе до відслоювання або розтріскання.

  • Шліфування:

  •      Кінцево залевкашену дошку і добре просохлу шліфують різними по зернистості шліф – папером. Починаючи з велико зернистої і загладжуючи наймілкішою. По закінченні роботи протирають вологою ганчіркою і тим самим забирають пилюку яка утворилась з левкасу. Для виконання самої ікони потрібно підготувати картон який переносимо через копіювальний папір на дошку.

  • Золочення:

  •      Золочення проводиться перед накладанням кольору . Для золочення необхідні матеріали: лаки - акриловий та шеллак. Для золочення фонів, німбів і других деталей ікони використовують так зване “ сусальне золото “ або “поталь”. Всі частини для золочення прокриваються шеллаком, після чого наноситься акриловий лак. Акриловий лак є 1 – 3 – 6 – 12 годинний. Я використовувала трьох годинний. Далі накладають в залежності від розміру місця золочення кусочки золота.

  • Техніка виконання живопису яєчною темперою:

  •      Яйцева темпера якою писалася ікона має два складники: яйцеву емульсію та пігменти. Емульсія виготовлялась на основі жовтка та пива у співвідношень 1 / 2 і декілька капель яблучного оцту, як антисептик. Перенесений малюнок був обведений контурною лінією на зразок давніх технічних прийомів. Яйцевою емульсією перекривається вся поверхня левкасу. Це робиться для укріплення верхніх шарів ґрунту і не допускає проникненню вологи в нижні шари. Проклейка левкасу емульсією дає змогу легко наносити фарбу на поверхню, протидіє її всмоктуванню в левкас. В окремих посудинах розводяться кольори і закладаються основні плями. Потім методом висвітлення проводиться моделювання елементів одягу, обличчя, декоративних деталей. Для досягнення різних кольорових та тональних ефектів одні плями закладаються пастозно а інші лісіровочно.

  • Лакування:

  •      Процес лакування ікони здійснюється мінімум через місяць після написання ікони, а найкраще через рік. Цей час дає змогу повністю просохнути шару фарби і уникнути дефектів під час лакування в подальшому часі. Для лакування використовують акрил – фісташковий лак. Лакування відбувається накладанням 2 – 3 шарів в залежності від всмоктування фарби лаку.

    Бойко Ганна
      © Майстерня ЗОГРАФОС 2009 - 2015.